Підставка для телефона з лего: як зібрати опору

Підставка для телефона з лего тримає смартфон, якщо основа ширша за пляму контакту, спинка задає нахил, а передній упор не дає корпусу з’їхати.

Збираємо таку опору з деталей, які вже лежать у коробці: без окремого набору і без обіцянки, що одна схема сяде на кожен телефон і кожен чохол. Працює це за простої умови: низ екрана впирається в бортик, спинка приймає вагу, а центр маси лишається над основою. Гладкий чохол, тонка основа з самих пластин і надто пологий нахил цей запас з’їдають.

Жорсткий чохол із виступом камери, навпаки, вимагає вирізу або вищого упора, інакше телефон стоїть на кільці камери, а не на нижній грані.

З підготовлених деталей збирання забирає близько 15–25 хвилин і не коштує нічого, якщо цеглинки, пластини й хоча б одна довга пластина вже є. Далі розкладаємо опору на три вузли й ведемо роботу в тому порядку, у якому помилка на початку не ламає все наступне.

Основа конструкції

Опора складається з трьох частин. Основа — плаский прямокутник, який стоїть на столі й задає площу, куди має потрапляти вага телефона. Спинка — стінка або східчастий укіс позаду, на який лягає задня кришка. Упор — низький бортик спереду, у який упирається нижній торець.

Телефон не защіпається штирями. Його тримає пара опор: бортик не пускає вниз, спинка не пускає назад. Якщо спинка не зчеплена з основою в замок, а просто приставлена, натискання на екран зсуває її. Якщо бортик нижчий за лінію ковзання чохла, корпус виїжджає вперед ще до того, як основа встигне перекинутися.

Робочий мінімум для першої схеми — широка основа, спинка на 2–4 цеглинки вища за упор і бортик заввишки в одну цеглинку. Шарніри й балки Technic дають точніший кут, але для настільної опори вони не обов’язкові. Важлива не назва деталі, а те, чи вузол зчеплений і чи вага не виходить за задній край.

Деталі для збирання

Для основи потрібна пластина на 8×16 штирів або набір пластин 6×8 і 4×8, покладених так, щоб шви не збігалися. Якщо довгої пластини немає, низ збирають із цеглинок 2×4, а зверху закривають пластинами: шов тоді не стає лінією зламу. Ми рахуємо номінальний крок штирів як 8 мм, висоту звичайної цеглинки як 9,6 мм, пластину як 3,2 мм — рівно третину цеглинки; ці величини наводить зведення розмірів на Bricks Stack Exchange. Цеглинка 2×4 має близько 31,8 × 15,8 мм, тож елемент на 10 штирів у глибину — це 80 − 0,2 = 79,8 мм від краю до краю.

Для спинки беремо 8–12 цеглинок 2×4 або 2×2 і кілька пластин тієї ж ширини. Для упора вистачає пластини 2×8 або ряду цеглинок 1×4 на передньому краї. Корисний запас — дві-три зайві пластини: ними пізніше піднімають бортик або підкладають п’яту спинки. Колір на зчеплення не впливає. Круглі пластини знизу доречні лише на твердому столі: на нерівній поверхні вони зменшують пляму контакту.

Складання опори

Спершу збираємо основу на 8–12 штирів у ширину і не менше ніж на 10 у глибину. На це йде близько п’яти хвилин. Перев’язка обов’язкова: поздовжній шов посередині розходиться, щойно телефон тисне на спинку. На передній край кладемо чорновий упор заввишки в одну пластину — 3,2 мм тіла плюс штирі. Висоту ще змінимо, коли побачимо чохол.

Спинку ставимо на 4–6 штирів позаду упора і зв’язуємо з основою цеглинками в замок, а не стовпчиком на один ряд штирів. Відстань між бортиком і площиною спинки має бути трохи більшою за товщину телефона в чохлі: корпус входить вільно, але не бовтається. Товщину краще виміряти лінійкою разом із чохлом, а не прикидати на око. Задні 2–3 ряди основи лишаємо вільними: туди кладемо баласт із зайвих цеглинок, якщо передній край піднімається. Цей етап забирає ще близько десяти хвилин.

На практиці основа з шести штирів у глибину і бортик в одну пластину тримають голий телефон у крутішому нахилі й одразу відпускають його в товстому силіконовому чохлі. Глибину тоді збільшують до десяти штирів, упор піднімають на одну цеглинку, а спинку зміщують на один штир назад. Після цього той самий телефон сідає на нижню грань, а не на виступ камери, бо зазор перестає збігатися з товщиною чохла.

Кут і сумісність

Кут змінюємо зсувом точки опори, а не окремим механізмом. Щоб зробити нахил крутішим, спинку підводимо вище або підсуваємо її п’яту ближче до упора. Щоб покласти екран пологіше, п’яту відсуваємо назад і додаємо під низ телефона пластину: інакше бортик перестає працювати, і корпус ковзає. Крок в одну пластину — 3,2 мм по висоті. Цього вистачає, щоб підігнати зазор під чохол, але не вистачає, щоб повторити штатив із фіксацією на градус.

До підгонки телефон у чохлі стояв на камерному кільці, екран хитався, а натискання в нижню третину піднімало передній край. Після того як упор виріс на одну цеглинку, а задок основи отримав шар зайвих цеглинок, та сама точка натискання лишала всі чотири кути основи на столі: вага змістилася назад, а низ корпусу отримав упор вище лінії ковзання.

Зазор під чохол

Горизонтальне положення вимагає довшого упора, ніж вертикальне: телефон ширший, і короткий бортик тримає лише середину. Виріз під кабель робимо збоку від упора, а не по центру, щоб низ не втратив опори. Якщо порт унизу й кабель тягне корпус уперед, краще підняти бортик, ніж ослабити замок спинки.

Найсильніше заперечення проти такої опори чесне: книжка або штатив із гумовою п’ятою часто стійкіші за пластик без протиковзкого шару. Для важкого телефона на слизькому столі ми з цим не сперечаємося. Цеглинки виграють там, де деталі вже є і потрібен заданий зазор під чохол, а не там, де потрібна сертифікована фіксація. Зчеплення штирів тримає вузли між собою; воно не замінює гуму між основою і стільницею.

Перевірка стійкості

Перед тим як лишати телефон на опорі, проходимо перевірку на тому столі, де конструкція стоятиме. Килим приховує хиткість, скло її підсилює. На це вистачає двох-трьох хвилин.

• Основа не вужча за телефон у зоні контакту і глибша за виліт спинки.
• Упор вищий за лінію, на якій чохол починає ковзати.
• Спинка зчеплена з основою в замок, а не приставлена.
• Натискання на центр екрана не відриває передній край.
• Поворот у горизонтальне положення не виносить центр маси за задній край.
• Кабель, якщо він підключений, не тягне низ телефона вперед.

Якщо хоч один пункт не сходиться, ми не додаємо скотч «до завтра», а повертаємося до глибини основи й висоти упора: скотч маскує зсув і знімається разом зі штирями. Офіційного допуску на вагу смартфона в такій саморобній схемі немає, тож цифру «тримає стільки-то грамів» тут ставити немає з чого.

Коли опора потрібна в авто, на кермі чи на велосипеді, конструкція з цеглинок не замінює кріплення з фіксацією під вібрацію. Там варто брати тримач, у якого виробник прямо вказує спосіб кріплення й сумісні розміри телефона, а не переносити настільну схему в рух.